Сьогодні минають роковини з дня загибелі Ганзія Артема Павловича.
Сьогодні минають роковини з дня загибелі Ганзія Артема Павловича.
Артем народився 29 квітня 1993 року в селі Миронівка Первомайського району Харківської області. У 1999 році він переступив поріг першого класу Миронівської школи. Мама виховала його сміливим, добрим, надзвичайно відповідальним хлопцем.
Після успішного закінчення школи у 2010 році Артем вступив до Харківського індустріально-педагогічного технікуму, згодом працював у Харкові, будуючи плани на мирне та щасливе майбутнє.
Шлях захисника для Артема розпочався ще задовго до великої війни. У 2018 році він був призваний на строкову військову службу до лав ЗСУ, після якої підписав контракт, свідомо обравши захист Батьківщини. Повернувшись до цивільного життя, працював у виправній колонії в місті Первомайський, створив родину, разом із дружиною виховував сина.
У 2022 році, коли ворог прийшов із повномасштабною війною, Артем, не вагаючись, взяв до рук зброю.
Служив під позивним «БРОНЯ». За час запеклих боїв він зазнав два важких поранення, однак щоразу, після реабілітації повертався на фронт.
Життя героя обірвався 20 травня 2025 року в госпіталі міста Дніпро. Отримані в боях поранення виявилися несумісними з життям. Артем Ганзій до останнього залишався вірним присязі.
Слава Герою! Вічна пам’ять!
