Назавжди в строю: пам'яті вірного сина України — Олександра Леонідовича Цибеля
Назавжди в строю: пам'яті вірного сина України — Олександра Леонідовича Цибеля
Минає рік з того чорного дня, коли серце відважного захисника, старшого солдата Олександра Цибеля, перестало битися. Він віддав найдорожче — своє життя — за мирне небо над Україною та майбутнє своїх дітей.
Народився Олександр 12 вересня 1985 року в селі Бритай Лозівського району. Свій шлях знань розпочав у Садовській школі, а згодом навчався у Єфремівській школі на Первомайщині. Олександр рано пізнав ціну праці: він завжди був надзвичайно працьовитим, відповідальним та надійним чоловіком, на якого можна було покластися у будь-якій ситуації.
Для близьких Олександр був не просто майстром на всі руки, який міг полагодити будь-яку техніку, чи завзятим рибалкою — він був серцем великої родини. Разом із дружиною вони виховали шістьох дітей. Він був справжнім господарем, турботливим батьком та вірним другом.
Війна застала Олександра за кордоном, але він не зміг залишатися осторонь, коли Батьківщина опинилася в небезпеці. Без вагань він повернувся додому, щоб стати на захист рідної землі. Навіть після звільнення в запас у грудні 2023 року, поклик серця та вірність присязі знову повели його на фронт — до побратимів, у самісіньке пекло боротьби.
Старший солдат Олександр Цибель проходив службу на посаді водія 1-го мінометного взводу мінометної батареї військової частини А7408. Його шлях був відзначений медаллю «Незламним героям Російсько-Української війни» та почесною відзнакою «Ветеран війни».
Життя Героя обірвалося 1 квітня 2025 року в районі населеного пункту Новоолександрівка Василівського району Запорізької області. Він боровся за кожен клаптик української землі до останнього подиху.
У захисника залишилися дружина та шестеро дітей. Біль цієї втрати неможливо виміряти нічим, але подвиг Олександра назавжди вписаний в історію нашої незалежності.
Слава Герою! Вічна пам’ять і низький уклін!
