Сьогодні, 9 червня 2025 року, ми вшановуємо другу річницю героїчної загибелі нашого земляка — Шмєльова Андрія Едуардовича.
Його ім’я навіки закарбоване в серцях громади як символ мужності, честі та незламного духу. Народжений 13 травня 1988 року в Тюменській області, Андрій у юному віці переїхав разом із родиною до України, де оселився у селищі Біляївка. Тут він ріс, навчався, здобув професію кухаря та розпочав свій життєвий шлях.
У 18 років був призваний на строкову службу до лав Збройних сил України, де проявив себе відповідальним і мужнім бійцем. Завершивши службу в званні сержанта, Андрій повернувся до мирного життя, однак із початком повномасштабної війни 14 березня 2022 року без вагань став на захист Батьківщини.
У січні 2023 року він успішно пройшов курси та підтвердив звання командира. Став командиром штурмового підрозділу 1-го батальйону 23-ї окремої механізованої бригади, де проявив виняткову рішучість, витримку й бойовий дух. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки Донеччини та Запорізького напрямку.
2 червня 2023 року Андрій одружився, сповнений надій і планів на щасливе майбутнє. Але вже за тиждень, 9 червня 2023 року, при виконанні бойового завдання в селі Левадне Запорізької області, його життя обірвалося. Він віддав найдорожче — життя — заради вільної України.
Минуло два роки, та пам’ять про Андрія Едуардовича залишається живою у серцях рідних, побратимів і всієї громади. Його подвиг — це не лише трагічна сторінка історії, а яскравий приклад любові до рідної землі, готовності до самопожертви та глибокого патріотизму.
Нехай світла пам’ять про Андрія буде вічною, а його героїзм — дороговказом для нинішнього і прийдешніх поколінь.
Вічна слава Герою!
Слава Україні! — Героям слава!
