ПРОФІЛАКТИКА ДИФТЕРІЇ
Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок.
Інкубаційний період дифтерії становить 2–10 днів. Джерело інфекції - хвора людина чи носій.
Шляхи передавання інфекції
Дифтерія передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, факторами передавання
також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє у
дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, у результаті
чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям.
Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть
ускладнювати дихання та ковтання.
Симптоми дифтерії
Захворювання на дифтерію може мати такі прояви:
біль у горлі;
підвищена температура, лихоманка;
набряк слизової оболонки ротоглотки;
наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
набряк шиї;
збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
Виділяють різні форми захворювання - дифтерія носа, глотки, гортані і трахеї, шкіри.
Дифтерія може вражати й інші органи: кон’юнктиву, вухо, піхву, пряму кишку.
Профілактика дифтерії
На сьогодні є лише один дієвий метод профілактики цього небезпечного захворювання – щеплення. Попередити розвиток небезпечних ускладнень можна завдяки вакцинації дітей,
згідно з Календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих кожні 10 років.
Щоб запобігти розповсюдженню хвороби, потрібні раннє виявлення хворого, його ізоляція та
лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв.
