Визначення домашнього насильства та вплив цього явища на дітей
Найчастіше тільки фізичне насильство вважається насильством. Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо постраждалими.
Окрім стандартного розуміння, насильство – це ще й:
- погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
- невиразні погрози, наприклад: «ти в мене дограєшся!»;
- погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;
- заподіяння шкоди домашнім тваринам щоб помститися партнеру;
- ламання та знищення особистих речей;
- використання грубих слів, лайка;
- приниження, образи, постійне підкреслювання недоліків;
- контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
- заборона лягати спати або насильне позбавлення сну;
- звинувачення;
- критика думок, почуттів, дій;
- поводження з людиною як з прислугою;
- ігнорування.
Насильством щодо дітей слід вважати:
- нехтування дитиною;
- нехтування вихованням дитини;
- недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
- втягування дитини в конфлікт між батьками та використання її з метою шантажу;
- недостатнє задоволення дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
- вживання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
- нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.
Діти бачать та чують більше ніж гадають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплено грає, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають, коли батьки сваряться.
Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство. Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена родини, травмує дитину!
Як діти реагують на насильство в родині:
- діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати;
- діти відчувають сум;
- діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в родині.
Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?
Вони можуть:
- реагувати надто агресивно;
- не визнавати авторитетів;
- бути пасивними і пригніченими;
- мати вигляд заляканих;
- скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.
У родинах, де в стосунках з дітьми переважають контроль, нехтування дитячими проблемами, тиск, приниження одне одного, дитина може вирости агресивною або такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми маємо розуміти, що дитина – це наше дзеркало.
Зверніть увагу!
Запобігти домашньому насильству можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки!
