22 червня 1941 року розпочалась найжахливіша війна в історії нашого народу
Цей незабутній день уособлює героїзм, силу духу й вічну скорботу за мільйонами нерозквітлих українських доль, нездійсненних мрій і задумів.
Найжорстокіші випробування і нелюдські страждання, колосальні жертви і скалічені долі, загублене дитинство і втрачена юність – таке не стирається з історичної пам’яті.
Віддати данину пам’яті сивочолим ветеранам, що здолали фашизм, вдовам, дітям війни і тим, хто неї не повернувся – священний обов’язок всіх людей.
Для українського народу війна була тотальною. Кожна родина і кожна людина, незалежно від віку, статі і соціального стану, були втягнуті у надзвичайно жорстокий вир війни. Територія України була одним з вирішальних театрів бойових дій, де двічі прокотилися смертоносні фронтові вали.
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!», - головний рефрен відзначення цього трагічного, «зі сльозами на очах» ювілею.
Тож згадаймо в цей день у думках і молитвах кожного, хто поклав своє життя на вівтар боротьби за перемогу у Другій світовій війні.
Вічна та світла їм пам’ять.
